За старою класифікацією всі пластичні мастила поділяються на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні та ущільнювальні.

Тривалий час у нашій країні основними мастилами не тільки для БДМ, а й для автомобілів старих моделей були кальцієві та натрієві мастила типу солідолу, консталіну, мастила 1-13, УССА тощо. Ці мастила недостатньо водостійкі, працездатні у вузькому інтервалі температур, мають низьку механічну стабільність, витікають із під­шипників та інших вузлів тертя, недовговічні. Це призводило до то­го, що їх часто треба було міняти або доповнювати. На мащення ма­шин витрачалось досить багато часу, а оскільки необхідність мащен­ня залежить від багатьох випадкових чинників, воно проводилось або раніше, або пізніше, ніж це потрібно. Через це підприємства ма­ли великі втрати часу на непланові ремонти машин аварійного хара­ктеру. Починаючи з 1970 p., стали виробляти комплексні кальцієві, барієві та інші мастила. Для автомобільного транспорту особливо перспективною виявилася розробка високоякісних багатоцільових пластичних мастил на основі окситерату літію типу Литол-24. З'явилися й інші, більш якісні мастила: ЛСЦ-15, Фиол-1, Фиол-2, Фиол-2у, Шрус-4, ШРБ-4, Силикол тощо. Багато з них застосовують­ся при складанні машин і до їх капітального ремонту не потребують заміни.

Недостатня довговічність голчастих підшипників карданного ва­ла автомобілів ВАЗ стала причиною заміни в них мастила Литол-24 на Фиол-2у.

Установлення на автомобілі вакуумного підсилювача зумовило необхідність використання нового мастила Силикон. Багатоцільо­ві літієві мастила Литол-24, Фиол-1, а також спеціальні мастила (ЛСЦ-15, ШРБ-4, Шрус-4, Униол-1) майже за всіма показниками перевершують старі мастила (солідоли, 1-13, ЦИАТИМ-201). їхніми перевагами є широкий температурний інтервал, працездатність при підвищеній температурі (120 .130 °С), як правило, задовільні або до­брі мастильні властивості та висока механічна стабільність.

Остання властивість особливо важлива для підшипників ковзан­ня і шарнірних з'єднань, тобто для таких вузлів, де все мастило за­знає деформації. Там, де солідол витікає, Литол-24 зберігає свої вла­стивості, утримується у вузлі та забезпечує тривалу роботу без зміни та додання (періодичність його заміни порівняно з солідолом у шар­нірних рульових й інших тяг підвищується втричі, а у шліцьових з'єднаннях карданного вала — у 5 .6 разів).

При переході від мастила 1-13 у підшипниках маточини коліс на Литол-24 термін роботи до заміни мастила збільшується у 2 .3 рази.

Солідоли, мастило ЦИАТИМ-201 з антипітинговими властивос­тями близькі між собою і значно гірші, ніж Литол-24. Мастило Шрус-4 має ще кращі властивості, воно може застосовуватись для мащення не тільки шарнірів нових автомобілів сім'ї ВАЗ, а й підши­пників зчеплення телескопічних стояків, деталей карбюраторів та ін­ших зчеплених вузлів (шарнірів і підшипників). До недоліків цих ма­стил можна віднести їхню досить високу ціну та малий обсяг випуску.

На нашу думку, наведений аналіз пластичних мастил стане в на­годі не тільки автомобілістам, а й механікам, які експлуатують і роз­робляють інші мастила. Передусім бажано випробувати працездат­ність, нових мастил та сміливіше впроваджувати їх у практику. Вва­жаємо, що це буде рентабельно.

Згідно з ГОСТ 23258 — 78 усі пластичні мастила поділяються на чо­тири групи: антифрикційні, консерваційні, канатні та ущільнювальні.

Антифрикційні мастила призначені для зниження зношення і тертя ковзання сполучених деталей. Вони становлять близько 80 % усіх мастил, що використовуються, та поділяються на 12 підгруп, ко­жну з яких позначають окремою літерою:

• С — загального призначення при звичайних температурах (солідоли для мащення вузлів тертя з робочою температурою до 80 °С);

• О — загального призначення при підвищених температурах (для мащення вузлів тертя з робочою температурою до 110 °С);

• M — багатоцільові (для мащення вузлів тертя з робочою темпе­ратурою -30 . +130 °С в умовах підвищеної вологості. В потуж­них механізмах зберігають свою працездатність до -40 °С);

• Ж — термостійкі (жаростійкі) (для мащення вузлів тертя з ро­бочою температурою до +150 °С та вище);

• H — морозостійкі (низькотемпературні) (для мащення вузлів тертя з робочою температурою -40 °С і нижче);

• И — протизадирні та протизношувальні (для мащення підшип­ників кочення при контактних навантаженнях понад 2500 МПа, а також підшипників ковзання з питомим навантажен­ням 150 МПа. Мастила містять протизадирні присадки або тверді домішки);

• X — хімічно стійкі (для мащення вузлів тертя, що мають контакт з агресивними середовищами — кислотами, лугами тощо);

• П — приладові (для мащення вузлів тертя приладів і точних ме­ханізмів);

• T — редукторні (трансмісійні) (для мащення зубчастих та гвин­тових передач усіх видів);

• Д — припрацьовувальні (дисульфатмолібденові, графітні та інші пасти) (для полегшення складання, запобігання задирам і при­скореного припрацювання тертьових деталей);

• У — вузькоспеціалізовані (галузеві) (для мащення вузлів тертя з забезпеченням прокачування, амальгамування, іскрогасіння. Це автомобільні, залізничні, індустріальні та інші мастила);

• Б — брикетні (для мащення вузлів і поверхонь ковзання із при­строями, що забезпечують використання мастил у вигляді бри­кетів).

Консерваційні (захисні) мастила позначають літерою З.Вони при­значені для запобігання корозії металевих виробів та механізмів при їх зберіганні, транспортуванні й експлуатації.

Канатні мастила позначають літерою К. Вони запобігають зно­шенню та корозії сталевих канатів і просоченню органічних речовин.

Ущільнювальні мастила поділяються на три підгрупи: А — арма­турні, P — різьбові, В — вакуумні.

Маркування пластичних мастил складається з літерних та цифро­вих позначень: великі літери російського алфавіту (С, О, М, Ж, Н, Й, X, П, Т, Д, У, Б, З, К, А, Р, В) характеризують призначення цих мас­тил відповідно до їх класифікації.