На́фта^[1](від грец. ναφθα; лат. petroleum, від грецької Πέτρα (камінь) латини: oleum (олія)), такожземляна́ олі́я, теку́чка або кип'я́чка — горюча корисна копалина, складна суміш вуглеводніврізних класів з невеликою кількістю органічних кисневих, сірчистих і азотних сполук, що являє собою густу оліїсту рідину. Забарвлення в неї червоно-коричневе, буває жовто-зелене і чорне, іноді зустрічається безбарвна нафта.^[2] Нафта має характерний запах, легша за воду, у воді нерозчинна.

Елементний склад, %: вуглець 80-88, водень 11-14,5, сірка 0,01-5, кисень 0,05-0,7, азот 0,01-0,6.

Густина — 760–990 кг/м³

Теплота згоряння — 43,7-46,2 МДж/кг.

Найважливіше джерело рідкого палива, мастил, сировина для синтетичних матеріалів тощо.

Походження назви[ред. • ред. код]

Вважають, що сучасний термін «нафта» є похідним від слова «нафата», що мовою народів Малої Азії означає «просочуватися».

Слово нафта скоріш за все має перське походження (naft). В українську мову воно потрапило через грецьку (naphta), в російську через турецьку (neft). У походженні перського значення naft вирізняють дві версії: за однією — воно означає «вологий»(тобто нафта — це якась вологість, рідина), за іншою — походить від аккадського дієслова «вивергнути» (тобто, це щось вивергнете землею). Інші етимологічні гіпотези пов'язані з аккадським «napatum» — «запалення» (що могло відображати паливні властивості нафти) або мідійським «nafata» — «просочуватися» (з надр землі). У середньовічній латині для позначення нафти використовували слово «петролеум» (Petroleum) — «кам'яна олія». У германських мовах, менш схильних до прямих запозичень, використовували напівкальку з латини, наприклад німецьке Erdöl — «земляна олія». У слов'янських мовах поруч із запозиченою формою (нафта) використовувались самобутня назва «ропа», яка означала не тільки нафту та бітум, але й соляний розчин (походження терміну «ропа» пов'язане з використанням цих речовин у медицині, зокрема для загоєння ран). Не випадково на Західній Україні в районах нафтових родовищ спостерігаємо значну кількість топонімів, пов'язаних зі словом «ропа». Галицькі гірники, що видобували нафту, звалися «ріпниками», що назавжди закарбувалося в яскравих творах І. Франка («Борислав», «Борислав сміється» та ін.). Термін «ропа» зустрічається в українських писемних джерелах XVI ст. Крім того, на Західній Україні нафту називали «скельним олієм».^[3]

Історія[ред. • ред. код]

Докладніше: Історія видобутку і використання нафти

Нафту почали добувати на березі Євфрату за 6-4 тис. років до нашої ери. Застосовувалася вона і як ліки. Стародавні єгиптяни використовували асфальт(окиснену нафту) для бальзамування. Нафтові бітуми використовувалися для приготування будівельних розчинів. Нафта входила до складу «грецького вогню».

Походження нафти[ред. • ред. код]

Докладніше: Походження нафти і газу

Проблема походження нафти і формування її родовищ має велике практичне значення, тому що її вирішення дозволить обґрунтовано підходити до пошуку і розвідки нафтових родовищ і оцінювання їх запасів, однак і зараз серед геологів і хіміків є прихильники як гіпотез неорганічного, так і гіпотез органічного походження нафти.

Походження нафти і газу — одне з найскладніших і дискусійних питань в геології. Ця проблема виникла ще у XVI ст. і продовжує залишаться дискусійною дотепер.

Основними труднощами, що стоять перед дослідниками питання про походження «природної нафти», розуміючи під цією назвою широкий комплекс газоподібних, рідких і твердих вуглеводних сполук, є явно вторинний характер залягання нафтових бітумів і відсутність у самій нафті залишків вихідної органічної тканини. Позбавлений прямих і переконливих фактів, що належать безпосередньо до досліджуваного об'єкта, дослідники змушені оперувати непрямими міркуваннями і фактами, що допускають різне тлумачення. У зв'язку з цим немає єдності думок навіть у такому кардинальному питанні, як питання про органічне чи неорганічне походження нафти. Переважна більшість геологів підтримують думку про утворення нафти із залишків живої матерії, але є досить багато прихильників концепції неорганічного походження нафти, які наводять вагомі міркування як геологічного, так і хімічного порядку.

Класифікація нафти[ред. • ред. код]

Докладніше: Класифікація нафти

Класифікація нафт — розподіл нафт на класи, типи, групи і види.

За складом дистилятної частини нафти ділять на п'ять класів: метанова, метано-нафтенова, нафтенова, метано-нафтено-ароматична і нафтено-ароматична.

За вмістом сірки нафту ділять на малосірчисту (до 0,5%), сірчисту (0,5-2%) і високосірчисту (понад 2%).

За вмістом фракцій, що википають при перегонці до температури 350°С, її ділять на типи: Т1 (понад 45%), Т2 (30-45%), Т3 (менше 30%).

За вмістом базових мастил нафти ділять на чотири групи: М1 (понад 25%), М2 (20-25%), М3 (15-20%) і М4 (менше 15%).

За вмістом твердих парафінів її ділять на три види: П1 (менше 1,5%), П2 (1,5-6%), П3 (понад 6%).

За вмістом смол і асфальтенів нафту ділять на малосмолисту (до 10%), смолисту (10-20%) і високосмолисту (понад 20%).

У практиці вживається умовний поділ нафти на легку, середню і важку відповідно з густиною до 850, 850–950 і понад 950 кг/м³.

За видом нетрадиційних колекторів: Tight oil - сланцева нафта, Oil sands - нафтові піски.

У нафтовій промисловості, найчастіше вживається класифікація нафти за місцем видобутку, густиною та вмістом сірки. Нафти із певних джерел та із встановленим хімічним складом поділяються на марки або сорти, найвідомішими серед яких є три елітні сорти (також маркерні):

• West Texas Intermediate (WTI)
• Brent Crude
• Dubai Crude

У той час як загалом виділяється близько 160 марок нафти, що підлягають міжнародній торгівлі^[4], три вказані вище сорти використовуються як головні покажчики світових цін на нафту.

Різновиди нафти[ред. • ред. код]

Аномально в'язкі нафти, Важка нафта, Високосірчиста нафта, Класифікація нафт, Малосірчиста нафта Нафта асфальтової основи, Нафта безпарафіниста, Нафта видобувна, Нафта випадкова, Нафта газована, Нафта жива, Нафта загущена, Нафта залишкова, Нафта концесійна Нафта легка,

Нафта малопарафіниста, Нафта малосмолиста, Нафта мертва, Нафта метанова, Нафта метано-нафтено-ароматична Нафта метано-нафтенова, Нафта насичена газом Нафта нафтено-ароматична, Нафта нафтенова, Нафта недонасичена газом, Нафта неньютонівська, Нафта нестислива, Нафта окиснена, Нафта пластова,

Нафта пружна, Нафта розгазована, Нафта сильносмолиста, Нафта сира, Нафта сірчиста; Нафта смолиста, Нафта стабілізована, Нафта товарна, Нафта чиста, Нафта чорна, Нафти парафінисті Нафтогазова промисловість України нафта ньютонівська Нафти парафінисті

 

Нафта в Україні[ред. • ред. код]

Панорама м. Борислава. Нафтові вежі. Поштова листівка 1920-ті рр.

Докладніше: Нафтогазовий комплекс України

На території України поклади нафти є у Передкарпатті, у Дніпровсько-Донецькійобластях та на шельфі Чорного і Азовського морів і (за деякими даними тут найбільші — 3 трильйони умовних одиниць газу й нафти, частка нафти — 25-30%).
Станом на кінець ХХ ст. початкові потенційні ресурси нафти України оцінювалися в 1,33 млрд т, а газового конденсату — 376,2 млн т. Державним балансом враховано понад 130 родовищ нафти і понад 151 газового конденсату. Розвіданість початкових потенційних ресурсів нафти становить 33,0%, газового конденсату — 37,0%, а ступінь виробленості відповідно 21,6% та 15,9%.

Україна лише на 10-12% забезпечена нафтою власного виробництва